Міжнародний день рідної мови

Міжнародний день рідної мови

Ти велична і проста.
Ти стара і вічно нова.
Ти могутня, рідна мово!
Мова – пісня колискова.
Мова – матері уста.
І.Багряний

       Щороку, 21 лютого, світова громадськість відзначає Міжнародний день рідної мови. День був встановлений у листопаді 1999 року на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО. В Україні це свято існує з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню інших мов національних меншин України, Президент України підписав відповідне розпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови.

       Історія свята, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила мітингувальників (це були переважно студенти), які висловлювали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної бенгальської мови. Після проголошення незалежності Бангладеш у 1971 році цей день відзначають у країні як день мучеників, вшановуючи пам’ять загиблих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови або Міжнародним днем материнської мови (англ.International Mother Language Day),  який офіційно відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року.Мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результаткількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культуринемає народу. Мова – найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління.

      За даними ЮНЕСКО, у світі існує близько 6000 мов. Майже половина з них знаходиться під загрозою зникнення. На думку фахівців, це трапляється в тому випадку, коли з тієї чи іншої причини мову припиняють вживати та вивчати більше 30% її носіїв. Лише в Європі небезпека загрожує 30 мовам, а 13 із них перебувають на межі зникнення.

       Мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кілька тисячолітньої еволюції кожного етносу. Без власної мови, своєї самобутньої культури немає народу. Мова – найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління.

      Наша українська мова – одна з найбагатших та наймелодійніших мов світу. Це мова великого народу, великої культури, нашої історії. Українською мовою написані невмирущі твори Котляревського і Шевченка, Франка і Лесі Українки, Нечуя-Левицького і Коцюбинського.

     Про українську мову  можна говорити безкінечно. Століттями гнана і переслідувана все ж існувала вона в піснях і думках, казках і переказах, гострилася і виточувалася в переказах і прислів’ях.

     У наш час все більше представників молодших поколінь відчувають причетність до рідної мови  та культури, все більше яскравих культурних проєктів, зокрема фільмів і книжок, завойовують серця шанувальників. І сьогодні українська мова і культура – це креативна, динамічна субстанція, яка активно розвивається та доносить цікаві і непересічні смисли до всього світу. Кожного року українська мова активно розширює поле свого функціонування.

     Шануймо рідну мову! Це мова Гідності і код нашої нації! Це наш символ протистояння російському окупанту вже не першу сотню років. Наш символ Незламності, Сили Духу та Гідності.

     Збережемо мову – збережемо націю і державу і вистоїмо, попри всі складнощі. Бо мова – це ми, українці! Це наша національна ідентичність!