Міжнародний день пам’яті Чорнобиля (40 років з часу аварії на Чорнобильській станції)
.jpg)
Міжнародний день пам’яті Чорнобиля (40 років з часу аварії на Чорнобильській станції)
26 квітня виповнюється 40 років від дня наймасштабнішої техногенної катастрофи в історії людства. Чотири десятиліття минуло від того часу, але роковини трагедії на Чорнобильській АЕС вкотре слугують свідченням і нагадуванням, чим насправді була радянська дійсність та яку ціну заплатили країни й народи, що вимушено стали її частиною. А з ними – вся Європа, цілий світ.
Тоді, у квітні 1986 року радіоактивним цезієм було забруднено 3/4 території Європи. 8,5 мільйонів жителів України, білорусі, росії в найближчі дні після аварії отримали значні дози опромінення, біля півмільйона з них померли від наслідків радіації. До кінця літа 1986 року більше 90 тисяч осіб було евакуйовано із зони зараження, 81 населений пункт України став безлюдним. 2293 українських міст і селищ забруднено радіоактивними нуклідами. Понад 600 тисяч осіб стали ліквідаторами аварії – боролися з вогнем і розчищали завали.
Радянська влада робила все, щоб приховати від світу наслідки катастрофи. Два дні світ нічого не знав про вибух. 27 квітня різке зростання радіаційного фону зафіксували вже в Данії та Швеції, після чого шведська влада звернулася до москви із вимогою надати пояснення. Натомість у радіоактивному Києві, щоб показати світові, що, мовляв, нічого не сталося, 1 травня на святкову демонстрацію вивели тисячі людей, в тому числі і дітей, організували велоперегони. Паралельно КГБ організувало стеження ледь не за кожною людиною: що думає, що говорить. З «панікерами» проводилися «профілактичні бесіди». Але Чорнобильська катастрофа стала одним із каталізаторів розпаду срср. Спроби кремля приховати правду про її наслідки, недостатні заходи безпеки і допомоги потерпілим похитнули віру в «гуманність» комуністичної ідеї. Саме навколо проблеми ядерної катастрофи формувалися перші громадські організації, які перетворилися в політичну силу, наприклад, «Зелений світ» і Союз «Чорнобиль».
І хоч досі засекреченим залишається основний масив архівних документів про аварію у пронизаної брехнею московії, у пріоритеті якої є не людина, її життя і здоров'я, а міфічні показники чи «імідж держави». Заручниками цієї ситуації стає весь світ. Поведінка росіян на тимчасово окупованій у 2022 р. ЧАЕС шокувала невіглаством щодо того, на якому об'єкті вони перебувають. Жертвами свідомого замовчування уроків історії та виправдання злочинів комуністичного тоталітаризму уже стали російські військові, які за наказом командування тоді окопалися і місяць просиділи в Рудому лісі (одному із найбільш забруднених радіацією місць Зони відчуження), отримавши практично смертельну дозу опромінення. І зараз держава, яка ховає за сімома замками архівні документи та боїться історичної правди, окупувала вже Запорізьку атомну електростанцію – найбільшу в Європі та своїми діями погрожує новою ядерною катастрофою.
Процес осмислення того, що відбулося в Чорнобилі у 1986-му, триває. Пам'ять про ці події і розуміння того, що сталося, важливі не тільки для України. Вони важливі для всього світу. З 2017 року документи Національного архівного фонду, які стосуються аварії на Чорнобильській АЕС, включені до міжнародного реєстру програми ЮНЕСКО «Пам'ять світу».
Чорнобильська катастрофа стала попередженням усьому людству, наскільки крихким може бути наше майбутнє з неконтрольованою радіацією. Нинішня поведінка росії знову ставить світ на межу катастрофи, і це потрібно зупинити. Чорнобильська мадонна застерігає людство про надзвичайну небезпеку нової катастрофи в час розгнузданої агресії варварських хижих орд московитів.
Низький уклін та глибока вдячність героям-ліквідаторам за їхній героїзм! Вічна пам’ять тим, чиї життя передчасно обірвалися в Чорнобильському пеклі.
Чорнобиль - це не лише трагедія України, а й усього світу.
Ми пам’ятаємо! Ми вдячні! Ми ніколи не забудемо!
