211 років із дня народження Тараса Шевченка: його слово – зброя, його ідеї – живі!
211 років із дня народження Тараса Шевченка: його слово – зброя, його ідеї – живі!
«Його життя – це боротьба за волю українців,
а його творчість – невичерпна скарбниця мудрості,
джерело духу та правдива совість української нації»
Щороку в Україні 9-10 березня відзначають Шевченківські дні, які припадають на роковини народження та смерті славетного поета, художника, мислителя Тараса Григоровича Шевченка. Життя Великого Кобзаря є прикладом свідомого вибору людини, яка обрала нелегку, сповнену випробувань і боротьби дорогу служіння рідному народові.
Ця дата стала важливою культурною подією, коли українці згадують видатного митця та переосмислюють його внесок у формування української національної ідентичності, єднаючи український народ «…в сім’ю вольну, нову».
«У кожного своя доля», – життєва істина, про яку нагадує нам Тарас Шевченко, і яка не щадила йому випробувань: за 47 років життя – 24 роки в кріпацтві, 10 – на засланні, а решта – під наглядом жандармів.
Тарас Григорович Шевченко – це вічний голос України, її сумління, її незламний дух. Його творчість охоплює всі аспекти української душі, яка багатогранна, як і його талант. Тарас Григорович був різнобічно обдарованим митцем, ліриком, творцем епічних поем, видатним драматургом та художником.
Творчість Шевченка переросла національні межі й увійшла до скарбниці надбань світової літератури, бо як зазначав історик Михайло Грушевський «він показав перед здивованим поглядом цілого світу перлини чистої поезії і незламну животворчу енергію українського народу, провістивши світові неминучу свободу і «добру славу, славу України» в історичній перспективі». Поетична спадщина Кобзаря – понад 240 творів, які перекладені понад ста мовами світу та близько 1200 художніх робіт.
Велич постаті Тараса Шевченка полягає в його здатності пробуджувати серця і душі, навчати й переконувати нас у тому, що щасливе життя можливе лише в своїй незалежній, вільній державі. Його безсмертні слова: «В своїй хаті – своя й правда, і сила, і воля» стали тим «новим голосом», тією молитвою до «святої, праведної матері», що вела його творчість не просто рядками, а настановою для українського народу. Це огненне, пророче слово, яке він заявив світові з України, було водночас словом палкої любові до рідної землі, безжальної ненависті до її ворогів і непохитної нетерпимості до несправедливості та поневолення. У його поезії бриніла надія на визволення, на право кожного народу жити у свободі й гідності.
Під час російсько-української війни творча спадщина Т. Г. Шевченка є нетлінною і важливою складовою духовної єдності українського народу, джерелом підтримки як для військових, так і для цивільних. Слова Кобзаря лунають у серцях наших хоробрих Захисників і Захисниць, як гострий меч, пробуджують народ від темряви та страху, а його мрія про вільну Україну сьогодні продовжує надихати, додаючи сил тим, хто боронить нашу землю, хто під ворожими обстрілами тримає оборону, у серцях тих, хто не зламався, не скорився, не відступив.
Бо слово Кобзаря – наша зброя. Його віра – наша міць. Його ідеї – наш шлях до Перемоги!
