ДЕНЬ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ
ДЕНЬ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ
«Ми мусимо навчитися чути себе
українцями – не галицькими, не
буковинськими українцями, а
українцями без офіціальних кордонів»
(І. Франко)
Щороку 22 січня у день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки (УНР) та Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) Україна відзначає День Соборності. Офіційно це свято встановлено Указом Президента України «Про День соборності України» від 21 січня 1999 року № 42.
Акт Злуки, проголошений 105 років тому – 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві, став епохальною історичною подією, коли українські землі об’єдналися в одній державі. Це стало основоположною віхою українського державотворення, увінчало соборницькі прагнення українців.
У тексті Акта Злуки утверджувалось: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина і Угорська Україна) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».
День Соборності України символізує прагнення нашого народу й держави бути незалежними. 22 січня 1918 року IV Універсалом УЦР вперше проголошувалась незалежність України. Рік потому, 22 січня 1919 року було проголошено Акт Злуки (об’єднання) українських земель, стверджувалось об’єднання двох тодішніх держав УНР та ЗУНР, що постали на уламках російської й Австро-Угорської імперій в єдину соборну Українську державу. Проте тоді об’єднання України відбулося суто символічно: вже через кілька тижнів після проголошення Акта Злуки більшовики захопили Київ, пізніше поляки окупували Східну Галичину, а Чехословаччина – Закарпаття.
За часів радянського режиму День Соборності не відзначався, більше того – будь-яка згадка про нього знищувалася, цей день вважали «контрреволюційним святом». Перше офіційне святкування відбулося в 1939 році, у місті Хуст, столиці Карпатської України. Тоді ці землі перебували у складі Чехословаччини. На демонстрацію вийшло понад 30 тисяч українців - так День Соборності став наймасовішим заходом українців за 20 років.
Головна традиція в День Соборності - це живий ланцюг, який українці вибудовують, символізуючи об'єднання українських земель і державну єдність. Історія цієї традиції починається в 1990 році - тоді живий ланцюг простягнувся з Києва до Львова та Івано-Франківська, Стрия, Тернополя, Житомира та Рівного. За різними оцінками, участь в акції взяли близько трьох мільйонів чоловік.
Відтоді це стало доброю традицією, яку щороку влаштовують у різних куточках України. У Києві 22 січня таким чином «з'єднують» два береги Дніпра - лівий і правий, символізуючи об'єднання Сходу і Заходу України.
Цього року Україна вдруге відзначатиме День Соборності України в умовах повномасштабної війни. Для багатьох українців слово «соборність» сповнилось новими сенсами. Сьогодні Соборність – це і про нашу боротьбу, і про наше життя вдалині від лінії фронту і, неодмінно, про Перемогу. Гасло «Одна, єдина Соборна Україна» для кожного українця стало заповітним бажанням.
Воїни з усіх куточків України міцним щитом стали на захист цивільних, які знайшли прихисток у відносно мирних населених пунктах нашої держави. Українці – сильні та нескорені, відчайдушні та винахідливі. А найголовніше – єдині у своїй меті. Це і є запорукою нашої Перемоги. Це і є наша соборність.
Соборність означає, по-перше, об’єднання в одне державне ціле всіх земель, які заселяє конкретна нація на суцільній території. По-друге, – духовну консолідацію всіх громадян держави, їх згуртованість, незалежно від національності. Нарешті, соборність невіддільна від суверенітету й реальної незалежності народу – фундаменту побудови демократичної держави, є запорукою виживання й існування нації.
Ідея соборності була і залишається базовою національною цінністю українців. Зараз ця ідея є чимось життєво необхідним для українського народу, оскільки соборність – це означає дбати про те, що об’єднує. Це означає ставити за найвищу цінність усе те, що може нас згуртувати, надихати і робити сильнішими, бо разом нас не подолати.
Соборність передбачає не лише пам’ять про спільне минуле, а й потребує згуртованої співпраці заради майбутнього, як на полі бою, так і в тилу. Коли ми, з різних регіонів, разом працюємо, боремося з окупантами, створюємо знакове і важливе, адже ціль у нас спільна: незалежна, демократична і соборна Україна. Єднаймося!
Наша єдність – наша зброя!
