Зарубіжна література Мови національних меншин "Всесвіт зарубіжної літератури"

 

 

НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Самоаналіз уроку зарубіжної літератури

                                       Схема самоаналізу уроку

Місце даного уроку в темі, розділі, курсі. Як даний  урок працює на наступні уроки? В чому     полягає специфіка даного уроку?

      Яка характеристика реальних  навчальних можливостей  учнів даного класу? Які можливості класу були враховані при плануванні цього уроку? 

      Які завдання я вирішувала на уроці: загальноосвітні, розвивальні, виховні. Чи була забезпечена їх комплексність?  Які завдання були для мене головними, стержневими, як я врахувала в завданнях уроку особливості класу і окремих груп школярів?

    Чому вибрана структура уроку була раціональною для вирішення саме цих завдань на уроці? Раціональність використання часу на всіх етапах уроку. Логічний зв’язок між усіма етапами уроку.

    На якому змісті ( на яких поняттях, ідеях, положеннях, фактах) ставиться головний акцент на уроці і чому?

   Яке  поєднання  методів навчання вибрано для розкриття головного матеріалу? Дайте обґрунтування вибору методів  навчання (це обов’язково).

    Яке поєднання форм навчання було вибрано для розкриття головного матеріалу і чому? Чи необхідно мати диференціацію на уроці? Що покладено в основу диференціації?

     Як було організовано контроль за засвоєнням знань, умінь і навичок? В яких нормах і якими методами воно здійснювалося? 

      Як використовувався на уроці навчальний кабінет?

      За рахунок чого забезпечувалася висока працездатність учнів на уроці?

      Як встановлено психологічну атмосферу?

      Раціональне використання часу.

     Чи були продумані методичні ходи та варіанти  для проведення уроку?

     Чи вдалося повністю реалізувати всі завдання?

     Якщо не вдалося, то чому? Які? Коли плануємо виконання нереалізованих завдань?

                                               Глосарій діяльнісного навчання

 

Активне навчання: підхід до викладання, що ґрунтується на інтересах учнів, їх розумінні та розвитку шляхом їхнього зацікавлення у процесі навчання, а не пасивного отримання інформації. Коли йдеться про зацікавленість, ми маємо на увазі емоційну, поведінкову та когнітивну сфери.

Середовище активного навчання: фізичні умови, створені для заохочення учнів взаємодіяти з оточуючим середовищем у такий спосіб, щоб винаходити значущість та отримувати знання на основі власного досвіду та взаємодії.

Автентичні підказки: викладання, яке має важливе значення для учнів і зосереджене на навичках глибокого мислення, можливостей. Сфера: визначений та окреслений аспект, навичка або компетенція в освітньому контексті.

Навички самоорганізації: комплекс навичок мислення вищого порядку, які лежать в основі нашої психічної здатності зосереджувати увагу, ігнорувати

відволікаючі чинники, контролювати імпульси і досягати цілей.

Емпіричне навчання: теорії і практики, у яких наголошується на важливій ролі досвіду у сприянні розвитку змістовного навчання.

Приховані навчальні програми: цінності, процедури, норми і моделі поведінки, які експліцитно не представлені або не обговорені, але які впливають на практичну роботу у класі.

Мислення вищого порядку: навички широкого застосування, навички критичного мислення і вміння розв’язувати проблеми.

Інклюзивне навчальне середовище: середовище, у якому враховуються всі соціальні, культурні та мовні особливості дітей, і яке підходить для них як з фізичної, так і педагогічної точки зору.

Навчання на основі запитів дитини: це дитино-центричний підхід до викладання і навчання, коли певна частина роботи організовується у зв’язку з релевантними, оригінальними, відкритими питаннями.

Дидактичне забезпечення: використані знання про те, як педагоги навчаються розробляти навчальні матеріали, стратегії і процеси для задоволення потреб учнів і досягати визначених очікуваних результатів навчання.

Діяльнісний підхід (навчання через гру): методика викладання, у якій ігрова, ініційована дитиною діяльність поєднується з фасилітацією вчителя, щоб сприяти розвитку низки очікуваних результатів навчання. До численних видів гри відносяться, зокрема, рольова гра, добровільна гра, фізична гра, груба і контактна гра, конструктивна гра; гра з використанням цифрових технологій; колаборативна  гра та невимушена гра. Дослідники намагаються описати кожен вид гри у термінах ролей та діяльності вчителя та дитини, взаємодій з однолітками та фізичного навчального середовища.

Усвідомлення власних психічних функцій (метапізнання): відслідковування та контроль власної психічної діяльності, наприклад, сприйняття, пам’ять, навчання, міркування, спілкування.

Навчання з мінімальним втручанням: ненаправлене навчання, завдяки якому діти можуть відкривати для себе знання і навчатись самостійно з мінімальним втручанням з боку вчителів.

Педагогіка Монтессорі: освітній підхід, розроблений Марією Монтессорі (Maria Montessori), відповідно до якого діти вважаються активними, мотивованими учнями, і в якому наголошується на важливості зв’язку між фізичним, емоційним, соціальним і когнітивним розвитком.

Знання педагогічного матеріалу: співставлення вчителями своїх загальних знань про теорії навчання зі знанням свого предмета. Педагогіка: система поглядів, сформована цінностями та теоріями, яка надає методи та стратегії, що використовуються вчителями для впливу на навчання інших.

Проблемне навчання: активна методика, що передбачає планування навчання навколо важливої проблеми, завдяки чому учні можуть зрозуміти матеріал, розробити стратегії, сформувати самостійність та впевненість у собі.

Проєктне навчання: активна методика викладання, що передбачає планування навчання у зв’язку з важливим проєктом, який зазвичай виконується спільно з підтримкою вчителів, щоб передати учневі більше відповідальності за процес навчання.

Підтримка: процес керування, спрямування та підтримки вчителями учнів для відслідковування та контролю прогресу їхнього навчання, наприклад,

за допомогою постановки питань, надання рекомендацій, прикладів, зразків і моделей.

Регуляція власної поведінки: здатність контролювати власні думки, почуття та поведінку, щоб ставити цілі, а також планувати та оцінювати  власний прогрес та адаптуватись до зовнішніх змін.

Соціальний та емоційний розвиток: здатність особи розуміти і контролювати власні почуття та поведінку для співпраці і встановлення важливих